Останні новини
ЗНАЙОМСТВО З ДЕПУТАТОМ: ІГОР АМРОШ: «Я НЕ ПОЛІТИК, А НАРОДНИЙ ОБРАНЕЦЬ »
- Створено: 18 квітня 2016
Біографічна довідка: Народився депутат 13 квітня 1966 року у с. Івашківка. Закінчив 8-річну місцеву школу, потім 10 клас у Гульській школі. Затим навчався у Житомирському училищі. Починав працювати майстром, а згодом трактористом, водієм та зрештою інженером-механіком у с. Сусли. Потому вступив до НАУ у Києві на факультет інженерно-лісового господарства. Після навчання спробував працювати приватним підприємцем і директором лісгоспу, а також головним інженером. Зараз тимчасово безробітний. Вдруге одружений, має трьох дітей.
– Ігоре Степановичу, як опинилися у статусі депутата районної ради?
– Громада побачила в мені свого депутата. Я їм щиро вдячний за довіру. Але усвідомлюю і відповідальність, покладену на мене. Я довго не вагався у цьому питанні. Побачив, що є над чим працювати і що змінювати, тому йшов без усіляких роздумувань.
– Яким мрієте побачити свій округ? І що особисто у ваших силах зробити для людей?
– Ще не ставши депутатом, я завжди був активним меценатом і громадським діячем. Хто звертається, тому з радістю допомагаю. Радий, що деяким людям вдалося допомогти. Не буду розповідати усіх подробиць, адже не бачу необхідності вихвалятися. Як на мене, зараз усі, хто має можливість, допомагають і морально, і матеріально. Для цього не обов’язково обіймати «високу» посаду. У Суслах актуальними залишаються проблеми з асфальтуванням доріг, медпункт потрібно облаштувати, спортивний комплекс і дитячі майданчики. Хочеться, щоб молодь залишалася в селі, а не виїжджала в інші міста. Я не один такий активний громадянин, у нас є хороші люди, яким не байдужа доля села. Стосовно себе, хочу зауважити, що я дуже не люблю, коли мене називають «політиком», мені більше до вподоби «народний обранець». Та й загалом не розумію, для чого звітувати про те, що я роблю. Я ж не йшов у раду заради популярності, а для реальних дій і змін.
– Які якості цінуєте у людях найбільше?
– Важко спілкуватися з людьми, які схильні до брехні та лукавства. Ціную чесність і доброту в людях. Розумію, що сам далеко не ідеальний, але намагаюся дотримуватись елементарних принципів моралі. З депутатами-колегами теж у добрих стосунках. З багатьма знайомий особисто, стараємося співпрацювати з кожним задля добробуту громади.
– Чому Вас так манить село? Не хотіли би вирватися у місто?
– А справді, манить! (сміється). Люди у нас добрі, працьовиті. Я люблю працювати на землі. Велика втіха бачити щось своє, створене власноруч. Я за екологічно свіжі продукти, чисту воду, повітря. Знаєте, для українця важливо працювати на землі, бо вона наша годувальниця, та ще й потрібно привчати дітей до роботи.
– Кого із сучасних політичних особистостей хотіли б відзначити, і чи слід з когось брати приклад?
– Я не вважаю, що зараз варто було б рівнятись на когось. Кожна людина – особистість зі своїми перевагами і недоліками. На мою скромну думку, потрібно формувати індивідуальність у своїх власних дітях, онуках. Якщо ми зможемо ними пишатися і бачити плоди своєї праці, то що може бути краще? Для них я можу бути прикладом, а потім і вони для своїх нащадків. Зараз важко давати об’єктивну оцінку людям. Можливо, дехто мене асоціює з партією, до якої я належу. Але загалом досвід підказує, що дивляться на людину і на її справи. Людяність завжди цінувалася. З кожного можна почерпнути щось корисне, оскільки ми – люди, по-своєму цікаві, зі своєю «родзинкою». Тому треба поважати і цінувати один одного, незважаючи ні на що.
Розмовляла Інна РОМАНЮК.