Шановні друзі!

Вітаємо Вас на сторінках офіційного сайту Звягельської районної ради.

       Даний сайт створено з метою реалізації відкритості та прозорості діяльності районної ради, відповідальності та звітності перед громадою, а також забезпечення права жителів району на одержання достовірної інформації щодо роботи органів і посадових осіб місцевого самоврядування.
      На нашому сайті також діє система обговорення актуальних питань соціально-економічного, громадського, політичного життя району. Тому, закликаю громадян з активною життєвою позицією взяти участь в обговоренні проблемних питань, а також чекаємо Ваших цікавих пропозицій.
     Сподіваємося, що інформація, яку ми оприлюднюємо стане в нагоді усім, хто цікавиться історією та сьогоденням Звягельщини.

З повагою
Голова Звягельської районної ради

Артур Загривий

Останні новини

МИКОЛА ВЕДРУК: «ТРЕБА В УСЬОМУ МАТИ ПОМІРКОВАНІСТЬ, ЗВАЖЕНІСТЬ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ»

Створено: 18 березня 2016

Микола Мефодійович Ведрук – депутат районної ради від ВО «Батьківщина». Його підтримали мешканці с. Тернівка, довіривши свої голоси. Тепер цей народний обранець відстоює інтереси свого округу. Ми поспілкувалися з ним для нашої постійної рубрики «Знайомство з депутатом», щоб читачі газети дізналися про його біографічні відомості, життєвий досвід, досягнення і політичні успіхи.
Біографічна довідка: Народився у с. Ярунь 30 квітня 1965 року. Закінчив Житомирський технікум. Працював головним економістом у колгоспі на Вінничині, а згодом у Тернівці. Одружений, має двох дітей і трьох онуків. Зараз тимчасово безробітний.

– Пане Миколо, Ви не шкодуєте про обраний шлях? Та й взагалі, як виникла ідея стати депутатом?
– Наштовхнула, мабуть, ситуація несправедливості. Наприклад, у селі Тернівка ми досі маємо дві ґрунтові дороги. І скільки б ми не зверталися до влади країни, області, щоб нам виділили кошти – отримували лише відписки. Хоча відомо, що на ремонт доріг Уряд виділив 45 мільярдів гривень, а нам розповідають байки, що коштів немає. А мені дуже хочеться допомогти людям вирішити їх нагальну проблему. А що народу потрібно? Перш за все, вони хочуть їздити по нормальних дорогах. По-друге, існує болюча тема зайнятості населення. Адже ми можемо виготовляти сільськогосподарську продукцію, але маємо проблему зі збутом. Звісно, товар потрібно реалізовувати і поширювати, щоб усе було офіційно, люди могли мати стаж, платити внески у фонд соціального страхування. Прикро, що населенню доводиться шукати заробіток за кордоном, влаштовуючись нелегально. На превеликий жаль, немає у нас і державних підприємств. Отож я тут задля того, щоб бути у центрі всіх подій, більше розібратися в ситуаціях, що стосуються розподілу коштів та інших важливих питаннях.
– Поділіться позитивними результатами Вашої діяльності як народного обранця?
– З віком я усвідомив, що нашим людям потрібно духовно збагачуватись. Так склалася ситуація, що у нашому районі бракує церков Київського Патріархату. У нашому селі взагалі немає храму. Люди змушені їхати до інших найближчих сіл. Вдалося зібрати підписи і подати на реєстрацію до Київського Патріархату, тому в планах щось збудувати для вірян.
– Чи повністю задовольняють Вас політичні ідеї ВО «Батьківщина»?
На Вашу думку, чи повинен народний обранець бути політично заангажованим?
– Мені імпонують такі політичні особистості як В’ячеслав Чорновіл і Левко Лук’яненко, які колись постраждали за свої ідеї. Портрет одного з них висів навіть у мене в кабінеті. Щодо ВО «Батьківщина», я повністю підтримую їх політику і довіряю людям, які її очолюють. Коли відбувалась передвиборна кампанія, нам, як членам партії, роздали анкети, де кожен міг викласти проблеми і негаразди людей. Ми спілкувались один з одним, дійшли у багатьох питаннях згоди, але шкода, що ми не перемогли. Стосовно заангажованості, я не вважаю, що ми маємо виконувати все за схемою. Кожен має право на власні погляди і всі ми, зрештою, помиляємось. Якби мене партія примушувала до того, що мені не подобається, або до того, що суперечить моїм принципам, я, не задумуючись, залишив би цю політичну силу.
– Чи вступаєте у суперечки зі своїми однопартійцями?
– Ні, конфліктних ситуацій не виникало. А от з іншими депутатами трапляються певні протиріччя. Але це вже наші особисті симпатії і непорозуміння.
– На Ваш погляд, депутату варто брати слово у сесійній залі лише тоді, коли емоції переповнюють, чи маючи конкретні факти, якими можна апелювати? Які аргументи, будуть найдієвішими, аби переконати колег-депутатів?
– Потрібно мати здоровий глузд. Емоції – поганий порадник і помічник. Адже потім соромно в очі людям дивитись. І ніхто не захоче вислуховувати наші виправдання, мовляв, бовкнув зайве, був заручником ситуації тощо. Звісно, доводити щось потрібно наявними фактами, щоб досягти результату. Треба в усьому мати поміркованість, зваженість і справедливість.

Розмовляла Інна РОМАНЮК. Фото автора.