Останні новини

Постійне користування земельними ділянками

Постійне користування земельними ділянками. 

Традиційне землекористування, передбачає можливість суб’єкта права вільно (на власний розсуд) використовувати земельну ділянку для особистих потреб, у спосіб передбачений чинним законодавством, з урахуванням її категорії та відповідно, цільового призначення.

З поміж інших різновидів права користування земельною ділянкою, особливе місце посідає саме право постійного користування, яке як

і інші права виникає з моменту його державної реєстрації, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (далі – Кодексу).

Так, згідно ст. 92 Кодексу, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку

Таким чино, з вищевказаного можна дійти висновку, що право постійного користування земельними ділянками характеризується обмеженим суб’єктно-об’єктним складом: об’єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності; суб’єктами можуть бути лише юридичні особи, а саме: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності

Проте, постійне користування, як різновид права на земельну ділянку, має свою «еволюцію» і не завжди було таким, яким ми бачимо його сьогодні

Якщо детальніше, то ми бачимо, що у переліку суб’єктів, які можуть набувати право постійного користування земельними ділянками, відсутнігромадяни України, та й фізичні особи взагалі.

Варто звернутись до вже історичних, але не таких далеких положень Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року в редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-XII (Кодекс втратив чинність з 01.01.2002).

Так, відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року було визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст. 9, 17, 19 того ж Кодексусільські, селищні, міські Ради народних депутатів надавали земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. А згідно із ст. 22, 23 Земельного кодексу України 1990 року було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (Державного акту про право постійного користування землею), які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів

Лише після набрання чинності ст. 92 Земельного Кодексу  2001 року постійне користування як таке, було сформульовано у сучасному розумінні. Але ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках, адже відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Загалом зазначені зміни не пішли на краще для громадян, які до сих пір мають на руках Державні акти на право користування земельною ділянкою, адже майже двадцять років (2001 – 2020), не було законодавчо врегульовано спадкування такого права та викупу цих ділянок з комунальної власності у приватну.

На сьогодні по цим питанням, нарешті розуміння є і запропоновані державою механізми дозволяють громадянам не втратити такі землі.

Джерело: https://bit.ly/42KHU9O