Останні новини

До 100-річчя Національної Гідрометеорологічної служби України знайомимо Вас з метеостанцією ІІ розряду Новоград-Волинський

На мальовничих берегах р. Случ у північно-західній частині Житомирщини розкинулося стародавнє місто Новоград-Волинський, перша згадка про яке у літописах датується 1257 р. під назвою Звягель. На сьогодні Новоград-Волинський — сучасне місто обласного підпорядкування та районний центр. Саме в цьому охайному містечку у 1893 р. Волинське земство відкрило найдавнішу з нині діючих станцій Житомирщини та одну з найстаріших в Україні метеорологічну станцію Новоград-Волинський. На жаль, архівних даних стосовно людей, які опікувалися відкриттям станції та проведенням спостережень на ній, не збереглося.

Метеорологічні спостереження здійснювали з перервами до 1918 р., були відновлені Укрметом у 1922 р. і продовжуються до цих пір, за винятком 1942—1943 рр.

Сучасна історія станції починається з січня 1944 р., коли у тяжкий воєнний час почалося відновлення станції. Провести ремонтні роботи і розпочати спостереження потрібно було негайно, тому що гідрометеорологічна служба України входила до складу Збройних Сил СРСР і основну увагу приділяли гідрометеорологічному забезпеченню діючої армії.

Був відновлений метеорологічний майданчик, установлені всі прилади, крім барометра через його відсутність. З лютого 1944 р. з установленням барометра станція запрацювала повноцінно. Виконувала обов’язки начальника станції в той нелегкий час Олена Дмитріївна Дмитрієва.

З 25 грудня 1945 р. станцію очолив колишній фронтовик Микола Олексійович Лагун. Його дружина, Любов Полікарпівна Лагун, також почала працювати гідрометспостережником. Проживали вони у тому ж будинку, де розміщувалася станція. У 1946 р. Було розпочато агрометеорологічні спостереження. Того самого року на станції вже проходили практику студенти Харківського гідрометеорологічного технікуму, а 13—14 липня 1949 р. — курсанти Військово-морського училища зв’язку у кількості 25 осіб. У подальші роки працівники станції ділилися своїм умінням і досвідом зі студентами різних профільних вишів, які здобували нелегку професію метеоролога. На жаль, за час незалежності України ні один студент не проходив практику на метеорологічній станції, що передусім можна пояснювати фінансовими причинами. 1 липня 1950 р. начальник станції М.О. Лагун, як один з кращих працівників Гідрометслужби був направлений до Монгольської Народної Республіки для передачі досвіду в організації метеорологічних спостережень, де і перебував по грудень 1952 р. У цей період станцією керував С.П. Титаренко.

З 1 січня 1953 р., після повернення з Монголії, М.О. Лагун знову був призначений начальником станції. Професійність, згуртованість і відданість роботі Миколи Олексійовича та колективу станції зробили її однією з найкращих у колишньому СРСР. Здобутки метеорологічної станції демонструвались у павільйоні «Гідрометслужба» на Виставці досягнень народного господарства СРСР (м. Москва). У березні 1966 р. старший інженер ОГС УГМС УРСР М.Д. Васильєв вручив М.О. Лагуну медаль ВДНГ СРСР, якою його нагородив комітет виставки за досягнуті успіхи в роботі, а також нагрудний знак «Відмінник гідрометслужби СРСР». У 1974 р., пропрацювавши на метеостанції 29 років, М.О. Лагун вийшов на заслужений відпочинок. На його долю випало не тільки післявоєнне відновлення метеорологічних спостережень, а й становлення гідрометслужби — впровадження в роботу нових автоматизованих приладів виміру нижньої межі хмар, швидкості вітру, методик спостережень та ін. Л.П. Лагун, зі стажем роботи на станції 28 років, також вийшла на пенсію у 1974 р. Від 1975 р. після закінчення Одеського гідрометеорологічного інституту до травня 1978 р. станцію очолював Анатолій Микитович Величко, який потім обіймав посаду начальника Житомирського ГМБ (нині Житомирський ЦГМ). Після нього начальником станції 40 років працює Ганна Борисівна Дєнєж. Під її керівництвом на станції впроваджено автоматизоване робоче місце спостерігача МЕТЕО, установлено вимірювач тиску БАР. Багато зусиль було прикладено, щоб станція працювала, а її територія милувала око. Нині метеорологічна станція проводить спостереження за програмою станції II розряду: визначення висоти нижньої межі хмар, параметрів вітру, спостереження за ожеледно-паморозевими відкладаннями, температурою та вологістю повітря, температурою ґрунту, температурою повітря на висоті 2 см, визначення атмосферного тиску за допомогою приладу БАР. На станції проводяться агрометеорологічні спостереження за станом і розвитком сільськогосподарських культур, запасами продуктивної вологи у ґрунті, глибиною промерзання та відтавання ґрунту, сніговим покривом. Виконують маршрутні обстеження посівів сільгоспкультур у різні періоди їх розвитку, проводять гідрологічні спостереження на р. Случ, радіометричні спостереження. Метеостанція здійснює гідрометеорологічне забезпечення усіх зацікавлених організацій міста та району. У 2000 р. Г.Б. Дєнєж присвоєно звання «Почесний працівник гідрометслужби України». Від 1983 р. донині техніком-агрометеорологом працює Людмила Романівна Осінська, яка професійно виконує свої службові обов’язки. Звання «Почесний працівник гідрометслужби України» їй присвоєно у 2005 р.

Слід згадати ветеранів станції. Ірина Володимирівна Обіход прийшла працювати на метеостанцію молодою дівчиною і 46 років трудового життя віддала улюбленій справі, Галина Мефодіївна Суловець — 27 років, Олександра Миколаївна Омарова — 24 роки.

Їхню працю успішно продовжує молоде покоління. Романюк Ірина працює на метеостанції з грудня 2014 року та в 2017 році отримала диплом магістра в Одеському екологічному університеті. Сардак Альона працює з квітня 2013 року і також отримала диплом магістра в Одеському екологічному університеті в 2020 році. З серпня 1983 року працює технік-агрометеоролог Осінська Людмила. З березня 1998 року працює технік-метеоролог Абдуліна Ольга. З вересня 2013 року працює технік-метеоролог Мамінчук Оксана. З червня 2020 року працює технік-метеоролог Музика Тетяна, яка в 2021 році вступила до Одеського екологічного університету.

Змінювались покоління фахівців, ускладнювались завдання, збільшувались обсяги робіт, але незмінним залишається головне - любов до своєї професії та підвищене почуття відповідальності за доручену справу.

Джерело: Житомирський обласний центр з гідрометеорології https://bit.ly/3xeoIlp