Барашівська територіальна громада повідомляє про невимовно болючу втрату для Сімаківки і всієї Барашівської громади…

Захищаючи рідну землю від російських окупантів у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, нас назавжди залишив СТАРОСТА СІМАКІВСЬКОГО округу добрий, світлий, привітний, відповідальний Пелех БОГДАН ПЕТРОВИЧ.

Не пробачимо. Не забудемо. Щирі співчуття дружині, дітям, рідним.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І СЛАВА, ТОБІ, БОГДАНЕ ПЕТРОВИЧУ!

15 травня о 15.00 год. у Новоград-Волинському міському Палаці культури ім. Лесі Українки (м.Новоград-Волинський, площа Лесі Українки, 9) відбудеться вистава за твором Івана Нагірняка "БАТЬКІВСЬКА ХАТА" з нагоди Міжнародного дня сім'ї, у виконанні НАРОДНОГО ТЕАТРУ. Вхід вільний.

Про те, що головний архітектор Новоград-Волинщини був поранений на полі бою, повернувся на кілька днів у відпустку і знову вирушає на фронт, гомоніло чи не все місто. І не дивно – Дмитра Сергійовича добре знають жителі нашого краю як головного архітектора Новограда, а згодом – і району. Хтось дивувався, що таких посадовців також мобілізують, хтось говорив про те, що поранення ж було тяжке і от – знову на фронт? Нам вдалося зустрітися з Дмитром Сергійовичем і поговорити про те, як і коли він потрапив у зону бойових дій, чим займався під час такої короткої відпустки і скільки осколків після поранення ще досі носить у своєму тілі. Спілкувалися легко і невимушено, Дмитро посміхався і жартував, що не могло не дивувати – стільки всього пережито за два останні місяці, а життєлюбства свого не втрачає!

- Дмитре, як ви потрапили на передову? Чи мали військовий досвід?

-         Отримав 24 лютого повістку і наступного дня пішов у військкомат. Щодо досвіду, то у 1995-1997 роках проходив строкову службу – оце і весь досвід.

- До війни ви перебували на важливій і відповідальній посаді – таких посадовців також мобілізують?

-         Так, я пішов у ЗСУ з посади начальника ЖКГ, головного архітектора Новоград-Волинського району. Мав броню, міг залишитися, але все ж прийняв рішення служити. 25 лютого вже був у військкоматі, де мене направили на службу у нашу новоград-волинську 30 ОМБР імені князя Острозького.

Стартував щорічний конкурс дитячих малюнків «Країна моїх прав» на тему «Моє майбутнє в мирній Україні». Організатор конкурсу — Координаційний центр з надання правової допомоги.

Хто може взяти участь: діти віком до 18 років.

Коли потрібно подати роботу: до 26 травня

Які роботи приймаються на конкурс

Індивідуально створені роботи. Один учасник може подати на конкурс лише однин малюнок. Малювати можна олівцями, фломастерами, фарбами, в авторській техніці, в графічному редакторі тощо. Формат робіт — А3 або А4.

Як і куди подати роботу

Готову роботу потрібно якісно сфотографувати або відсканувати (для цифрових малюнків — експортувати) та у форматі JPG, GIF або PNG завантажити (до 26 травня включно) на сайт конкурсу: http://art-konkurs.legalaid.gov.ua

Як обиратимуться переможці

Війна не має жалю, вона забирає найкращих. 4 травня 2022 року у місті Новограді-Волинському попрощалися з Гончаруком Віктором Васильовичем (02.10.1967 – 28.04.2022) – громадським діячем, активістом та політиком, депутатом Новоград-Волинської районної ради 6, 7, 8 скликань, який загинув захищаючи рідну землю від російського окупанта (https://bit.ly/3w1a8gY).

Віддати шану і висловити підтримку рідним загиблого Героя до Свято-Михайлівської православної церкви, де проходила жалобна церемонія, прийшли близькі, друзі, керівництво та численні жителі громад району, працівники районної ради та районної військової адміністрації, депутати обласної, районної та міських/сільських рад, громадські активісти, ті, хто його знав, захоплювався його невичерпною енергією і самовідданістю Україні. 

Біль втрати разом з усіма розділив голова Новоград-Волинської районної ради Артур Загривий: «Дуже важко зараз підібрати потрібні слова… Ми втратили справжнього патріота з активною громадянською позицією, який усе своє життя безмежно любив свій край, свою Батьківщину, зробив великий внесок у розбудову Новоград-Волинського району. Він завжди прагнув гідно жити у незалежній єдиній Українській державі. Мав ще багато планів, які, на жаль, не встиг здійснити… Його життя обірвала підступна і жорстока війна, яку розв’язала росія. Гончарук Віктор Васильович віддав своє життя, маючи надзвичайно велику віру в український народ. Наше завдання виправдати його віру, разом перемогти ворога та побудувати міцну і сильну Україну. Світла пам’ять та вічний спокій його душі! Ніколи не пробачимо. Герої не вмирають!»