У період жнив до пожежі може призвести найменша необережність із вогнем у хлібних масивах: кинутий недопалок, іскри від працюючої зернозбиральної техніки, намотування соломи на деталі, потрапляння її на нагріті частини техніки та спалювання сухої рослинності, стерні й рослинних залишків поруч із зерновими посівами.

З метою недопущення виникнення пожеж під час збирання, переробки та зберігання продукції нового врожаю, нагадуємо про основні вимоги пожежної безпеки, яких слід дотримуватись. Важливо забезпечити необхідними первинними засобами пожежогасіння усю техніку, яка залучається до жнив та провести додаткові протипожежні інструктажі з навчанням персоналу діям у випадку виникнення пожеж.

На період жнив у полях повинна чергувати техніка, пристосована для цілей пожежогасіння (трактори з плугом, ємності з водою тощо), що дозволить оперативно розпочати гасіння до прибуття підрозділів ДСНС і запобігти швидкому поширенню вогню. Також, необхідно щоденно проводити очистку двигунів і агрегатів комбайнів від пилу і бруду та перевіряти справність усієї техніки, яка виходить у поле.

Як повідомляє Ємільчинська селищна рада, 28 липня Руднє-Іванівська громада провела в останню путь свого односельця, щирого сина України Григорія Дідуса.

Захисник України загинув в Харківській області ще 28 березня.

Шлях додому був довгим, але сьогодні Григорій повернувся назавжди.

Доземний уклін тобі, Герою, та вічна світла пам'ять.

Глибокі співчуття родині.

Не слухайте тих, хто говорить, що не боїться. Там страшно всім, і надзвичайно важко, але там зараз настільки вмотивовані всі хлопці, що жоден не відступить. Там такий дух патріотизму і єднання проти окупанта, що наша Перемога – це тільки питання часу. Мені б швидше освоїтися з протезом – і попрошуся назад, до побратимів, звільняти нашу Україну.

Це слова нашого земляка Дмитра Гудзя.

Менш як три місяці тому ми спілкувалися з Дмитром Сергійовичем Гудзем особисто. Нагадаю. Що до 24 лютого він працював головним архітектором Новоград-Волинського району, а в перші дні війни пішов добровольцем служити в новоград-волинську 30 ОМБР, отримав поранення, підлікувався і перед тим, як вирушити знову на передову, приїхав на кілька днів додому, побачився з рідними, мамою, дружиною, дітьми. І навіть допоміг посадити мамі картоплю, а через кілька днів - знову вирушив на фронт. І знову – поранення. Але цього разу набагато важче – рятуючи пацієнту життя, лікарям довелося майже повністю ампутувати Дмитру Сергійовичу праву руку.

Почувши таку звістку, я довго вагалася – чи варто турбувати Дмитра під час лікування і реабілітації, але таки передзвонила – а раптом потрібно чимось допомогти? Саме з цим питанням я і звернулася до свого співрозмовника (ми цього разу говорили через Вайбер) і була вражена нашим наступним спілкуванням. А саме тим, що мій співрозмовник охоче відповідав на запитання, жартував і був сповнений такого оптимізму, що важко було повірити у те, що спілкуюся з важкопораненою людиною.

-Дмитре Сергійовичу, насамперед поцікавлюся – чи потрібна Вам зараз якась допомога?

-Ні, не потрібна, все добре, йду на поправку і очікую, що скоро для мене виготовлять протез та я знову зможу жити повноцінним життям. Я вірю, що мені це вдасться. Але найбільше хвилююся за те, чи зможу займатися своєю улюбленою справою – столярством, адже до війни окрім основної роботи на посаді головного архітектора району ще виготовляв меблі з натурального дерева. А у цій справі – обидві руки потрібні.

-Розкажіть, як трапилося це поранення і де Ви зараз лікуєтеся.

-Поранення трапилося всього через кілька днів після мого повернення з тієї короткої відпустки. Я повернувся до своїх, тоді тривали дуже запеклі бої коло містечка на Донеччині, яке називається Нью-Йорк. Так склалося, що наш батальйон взяв на себе основний удар противника. Були тоді і 200-ті, і 300-ті… Рашисти йшли стіною, крили нас усім, що мали, безперестанку. Я у окопі нагнувся за автоматом і відчув сильний поштовх, який звалив мене з ніг. Тоді не зрозумів, що це поранення, навіть обурився – ну хто це надумав зараз штовхатися? Що за жарти? А тоді побачив, що моя права рука поранена – розірвало м’язи до кісток.

Сьогодні, у 155 добу героїчного спротиву України російському повномасштабному вторгненню, українці вперше відзначили День Української Державності.

Ця пам'ятна дата акцентує увагу на спадкоємності України від держави Володимира Великого. Саме тому для відзначення Дня Державності було обрано 28 липня – День хрещення Київської Русі-України.

Українська Державність має тисячолітню історію, яку творили видатні особистості минулого та сьогодення. За незалежність та державність боролися українці всіх часів.

Зараз, в умовах російсько-української війни, росія на найвищому державному рівні активно спотворює історію та поширює фейки.

Разом з тим, після восьми років війни на Донбасі та на шостий місяць повномасштабної війни, українці у важких боях відстоюють свою незалежність та історичну справедливість.

Відтак, 28 липня до заходів з вшанування визначної дати долучився голова Новоград-Волинської районної ради Артур Загривий. Разом з начальником районної військової адміністрації Іваном Туровським та міським головою Миколою Боровцем очільник районної ради взяв участь у покладанні квітів до пам’ятних знаків та пам’ятників видатних діячів українського державотворення, борців за незалежність України, загиблих учасників Революції Гідності, АТО/ООС.

Дорогі друзі! Сьогодні ми вперше відзначаємо одне з найважливіших державних свят - День Української Державності!

Її становлення сягає від Дня Хрещення Київської Русі-України 28 липня 998 року та простягається через тернистий історичний шлях українського народу у боротьбі за незалежність.

Як і сотні років тому, ми знову боремось за нашу свободу, історичну справедливість, за право бути українцями.

Щира вдячність нашим захисникам, рятівникам, медикам, волонтерам, усім, хто боронить українську державність!

Вічна шана пам’яті героїв, що віддали своє життя за майбутнє нашої держави, за майбутнє наших дітей на рідній землі!

Стоїмо!

Тримаємось!

Переможемо!

Україна - понад усе!